/b/ - Базгранина

Так звані соціалізовані люди ладні виключити з свого оточення того, хто якимось чином заважає чи незрозумілий їм через свою атипову поведінку, так звану "асоціальність". Але це прагнення відгородитися від тих, хто відрізняється від тебе, викриває їхню… соціальну слабкість! Вони не знають, як поводити себе з незвичними елементами соціуму. Вони не здатні нормально спілкуватись з людиною з фізичними вадами. Вони не здатні втішити нервову людину, забезпечити моральний комфорт людині з якимись відхиленнями, в наявності яких вона взагалі не винна. Вони навіть власну дитину будуть ігнорувати чи дерти вуха, коли мале вередує чи реве, а дізнатись причини цього їм у голову не прийде. І навпаки, люди, яких оте "суспільство" не прийняло, вміють співчувати іншим таким ж самим. Вони створюють своє суспільство, й воно набагато більш різнобарвне та різноманітне, якщо дивитись на якості та вади його учасників. То хто ж в такому разі більш асоціальний - ми чи усі оті альфи, їхні бети та самки? В моїй школі було розділення на класи за соціальною ознакою. "Найкращі", з найуспішніших сімей, чи просто дуже розумні (серед них і я) навчалися в "А" та "Б". "Найгірші", тобто з неповних, малозабезпеченних сімей, з дитячих будинків та трошки хворі на розум навчалися в "Д" та "Е". Одного разу хтось з "В" організував невеличку бійку проти двох дівчаток з "Е" посеред шкільного коридору. Я їх розігнав (більше на переляк) та поспілкувався трохи з ними. Вони були того типу, який найбільше полюбляє гру в "дочки-матері": дбайливі та дружні. Своїх ображчиків вони зі сміхом називали "бешкетники". Я подумки порівнюю їх з дочками "успішних": в 10 років сварливі інтриганки, що перемивають кістки одна одній та хваляться такими ж десятирічними чи то бойфрендами чи то взагалі мимо пробігавшими та прихильне щось сказавшими. Порівняння не на користь "А" та "Б".