/c/ - Кінематограф

>>3
>Старі фільми, особливо ті що важаються культовими, або класикою, дивитись набагато цікавіше, ніж сучасне коміксогамно
+1
2 але:
- У 2000-их теж було доволі файних «культових» фільмів.
- Трапляються хороші фільми і після 2010, просто їх складніше відшукати, бо бракує фільтру перевірки часом.

Мене з недавніх вразив еспанський фільм «Платформа» — у жанрі «Куба», тільки більш соціальний. Реально пройняло, раджу всім любителям такого штибу горорів.

Стів Джобс (2015)

Порівняно з фільмом, де в ролі Жопса Кучер — доволі непогана драма, експресивна й театроподібна. Фасбендер і Ко. явно ліпші актори, а кожна сцена за кілька хвилин до початку презентації Жопса все створювали необхідну напругу наприкінці виливається у файну кульмінацію.

Офісний простір / Office Space (1999)

Сатирична комедія від творця "Бівіса і Батгеда". Невимушено оповідає про офісний планктон кінця 90-их, передусім про корпоративну шизу та спричинені нею білокомірцеві муки цих ваших програмістів, які розв'язували проблему 2000-го року.

Не затягнуто, дотепно й атмосферно, гадаю насамперед зайде смузіхльобам. Рекомендую до перегляду.

Опівнічний ковбой / Midnight Cowboy (1969)

Історія про нью-йоркські низи очима наївного молодого селюка, який приїхав працювати до великого міста проститутом. Реалії життя розбивають ілюзії юнака, і то без реверансів чи манівців. Без сорому казка наш герой спускається до самого дна не без підтримки в усіх сенсах горопашного маргінала Ренцо, де здобуває безцінний життєвий досвід, що трансформує його.

Фільм пробив на сльозу, гра і герой Гофмана на висоті, а деталі Нью-Йорка на зламі епохи заслуговують кожна осібної уваги.

Елвіс / Elvis (2022)

Головний актор не дотягує ні вродою, ні харизмою, ні грою, але загалом закрутили непогану драму: талановита людина, але ганчірка по життю, оточена навкруг довбойобами і просто крінж-особами.

Найпаче чудувався з тих стосунків з матір'ю, де вона ревнує Елвіса до блядів, а він її запевняє, що вона мати — його єдина дівчинка. Так і свербіло розквасити тій тупоумній алкашці рило, благо вона переставилася в першій половині фільму.

У всякому разі головний тейк з даного художнього твору: що яким би Елвіс не був дурнем, наркоманом і ганчіркою, талант не пропив, а навіть на останньому перед смертю виступі наживо де він жирний пітний хворобливий алкаш і наркоман, голос Короля Рок-н-Ролу звучить як коли співак мав 20 років. Це звісно сила.

Думаю, фільм варто глянути.