–Мобілізація кілька сот тисяч для поповнення і ротацій втомлених військ двома роками великої війни.
–Війна стала позиційною.
–ЗСУ не можуть прорвати російську оборону, а якщо і можуть, то ціною великих втрат. І навпаки.
Очевидно, що ситуація може перетворитися на АТО 2.0, коли інтенсивність боїв падатиме і сторони боятимуться робити якісь широкомасштабні операції. Також не зрозуміло чи є у військово-політичного керівництва бачення майбутнього:
як звільняти території;
як зберегти те, що залишилось від економіки.
Мобілізувати кілька сотень тисяч лише пів проблеми. Крім того лунали заяви, що в Україні починають будувати оборонні укріплення.
Оскільки обороною ще не було виграно жодної війни, а будівництво оборонних укріплень потрібне лише, щоб убезпечити від прориву найзагроженіші ділянки і для вивільнення частини війська для операцій на інших ділянках фронту.
Якщо ні, то така оборона не має абсолютно ніякого сенсу навіть в середньостроковій перспективі.
Постає питання, куди можна націлити контрнаступальну діяльність у майбутньому?. Беручи до уваги, що контрнаступ на Мелітополь не був реалізований через оборонні укріплення. Донбас окопаний росіянами, а наступати у цьому напрямку можна і до Владивостока. І взагалі військові зауважують, що практично по всій довжині зіткнення територія добре замінована і окопана. (Див. пік 1).
Отже, повторю питання, куди можна націлити контрнаступальну діяльність у майбутньому?.
На Білорусь!.
Що це дасть?.
1. Перенесення бойових дій на територію ворога.
2. Убезпечення столиці з північного напрямку.
Post too long. Click here to view the full text.