>>9386Азімов мені виглядав занудною хуйньою черед совкових кретинів-перекладачів в дитинстві, котрі і так доволі слабенький «The End of Eternity» зпоганили і намагались шматками в журнал пихнути. Трохи пізніше в оригіналі вдалось розсмакувати, але вже не Кінець, а «The Gods Themselves» та ін., в основному, через проблеми, котрі він ставив. Фантастичні припущення, метафізика, ситуації дуже приглянулись - все-таки, то не гуманітарні фанфіки про підлітків-інфантилів (перша його проба пера, лол), піу-піу і "як правильно жити". Ну і стиль в нього подекуди цікавий. А потім пішло-поїхало.
Хайнлайн проїдається дуже швидко, особливо те, що писав під старість – зовсім несмак читати.
До Муркока поки ще не вдалось добратись – і так чтива по роботі більш ніж достатньо, тому нова та свіжа художка вже понад рік відкладається в довгий ящик в читалці.