>>519ах, он воно як… але ж ця палка має два кінці? ти так само віриш в чужу ідею неіснування після смерти, коли ти народився, ця ідея вже була тут, відповідно, вона чужа, отже, ти не зкористувався самостійним аналізом і не проявив у цьому питанні відповідальність, чи не так?
проблема атеїстів у тому, що їм бракне логіки у фундаментальних речах, давай я спробую тобі пояснити як логічно можна довести існування Бога, відповідно метафізичного світу:
Існування буття (це факт) — доводить існування Бога, оскільки порядок є невід’ємною частиною буття, а хаосу не існує (взаємовиключні поняття), порядок ґрунтується на розумності (по суті це одне), а розумність є ознакою свідомости, свідомість може існувати тільки в бутті, отже: досконала свідомість і є Бог, він розповсюдив буття і створив усе, що існує.
Якщо припустити, що свідомість може існувати в небутті, то ми стикаємося з парадоксом: існування в неіснуванні. В небутті не може бути чогось, це очевидно.
А те, що розумність є атрибутом свідомости, доводиться тим, що розумність не може існувати поза свідомістю, коли відсутня свідомість, відсутній і розум. Тут можна споминути за ШІ: ось розум без свідомости, та насправді ШІ є імітацією розуму, бо він не розуміє що робить (як оператор китайської кімнати) і він оперує виключно наявною інформацією, згенерованою людьми (справжнім розумом), це впорядкований масив даних, на якому ШІ тренується і прогресує, та коли він починає тренуватися лише на своїх даних, ми бачимо деградацію: порядок поменшується, і це логічно, бо порядок є атрибутом розуму, якого ШІ не має.
Отже, якщо є буття, повинна бути свідомість, щоб усвідомлювати це буття, инакше буття не існуватиме, а якщо є свідомість, то і властива їй розумність, яка дозволяє, власне, усвідомити буття як буття (без розумности неможливо усвідомити щось правильно; якщо буття не усвідомлюється як буття, значить його не існує, оскільки не існує усвідомлення буття), тобто буття це і є свідомість.
Без свідомости буття не існує, отже буття і свідомість є одне. Потрібна свідомість, щоб існувало буття, і потрібне буття, щоб існувала свідомість. Отже першопричина буття є свідомість, що за свідомість? Свідомість кого? — Бога.
Все це добре ілюструє хибність атеїстичної логіки та неспроможність їхньої філософії пояснювати прості речі: саме прості речі, такі як поняття буття і небуття, кладуть на лопатки атеїстичну ідеологію.