/pol/ - Політика

Я ще восени-взимку писала тут на параше, що найбільша, найважливіша проблема України на поточний момент - це створення контрактної армії. Що це не питання грошей, це питання виживання, у буквальному сенсі цього слова, усієї країни. Тому що історія чітко свідчить: примусова мобілізація добре працює у динамічних, коротко-, середньострокових війнах. Або у війнах, які ведуть сталі деспотії, які мають внутрішні армії для примусу населення. У довгострокових війнах груба примусова мобілізація стає фактором внутрішньої дестабілізації країни і основним тригером населення.
Друга світова не була "довгою війною". Те, що Німеччина програє війну стало абсолютно зрозуміло вже у 1943 році. Тому там війна мала динамічний характер, з масштабними військовими операціями, проривами фронту тощо. Чому це важливо? Тому що така війна має чіткий горизонт закінчення, зрозумілий людям. Що допомагає населенню психологічно та фізично винести страшний тягар війни.
А ось Перша світова була класичною "довгою війною" без горизонту закінчення, зрозумілої для населення стратегії та обгрунтування цієї війни, зате з брутальною мобилізацією. Як наслідок, населення усіх країн-учасниць з часом почало саботувати рішення урядів та самоорганізовуватися для спротиву залучення у цю мясорубку. Солдатські Ради - це ж наслідок першою світової! Ну, а коли саботаж та спроби врегулювати питання через ради та інше, не призвели ні до чого, почалося те, що починається на будь-якій "довгій війні" - масове дезертирство. У російській армії число дезертирів під кінець доросло до 2 млн осіб.
Щось подібне відбувалося і в США під час Вєтнамської війни. Марші матерів, масове спалення повісток призовниками, саботаж, соціальна напруга. Саме тому США після цієї провальної війни взагалі відмінили примусову мобілізацію, ввели контрактне комплектування армії і наразі жоден американський політик навіть не заїкається про можливість когось там кудись мобілізувати.

Це дуже складні питання, я розумію. Ділема між примусовою мобілізацією та контрактною армією у ситуації такої жорстокої війни - це не просто питання справедливості. Це питання виживання. Тим більше - час втрачено. Логічно було починати створювати професійну контрактну армію у 2022-2023 роках, коли добровольці дали час на це. Адже контрактна армія - це СИСТЕМА. Вона включає розгалужену мережу рекрутингу. Систему договорів з урядами інших країн, які б забовязалися не переслідувати контрактників із своїх громадян за найманство, а це - вищий пілотаж дипломатичного корпусу, який ще потрібно мати. Необхідне створення якогось контрактного Фонду та системи підготовки, які потребують залучення справжніх союзників. Тобто, я розумію що це складно і потребує часу. Але у "довгій війні" важливо витримати саме її "довгість". Виграти війни, подібні нашій чи Першій світовій неможливо в силу їх природи. Але можна її "витримати" довше, ніж суперник. І саме для цього потрібна контрактна армія.
Що може теоритично спрацювати у нас зараз? Термінове залучення Україною до військових дій ЧВК. Це дасть час на створення перших контрактних підрозділів, які спочатку замінять найбільш виснажені на фронті. А далі масштабувати контракт на всю армію. Це займе десь рік. Але через рік ми маємо шанс мати зовсім іншу ситуацію і в армії, і в соціумі.