>>5304Я не фанат аніме, як оті отаку, але іноді дивлюся, якщо зацікавить тайтл.
В дитинстві дивився Дігімонів і Сакуру — мені подобалося, особливо остання. Тоді ж подивився по телику повнометражку Принцесу Мононоке, теж сподобалось, доволі видовищне і хвилююче дійство.
Згодом, коли вже зʼявився інтернет, то натикався на різні рекомендації і зрідка дивився те, що западало у душу
пригадую як добре мені зайшли Ельфійська пісня та Ерґо Проксі. Естетика аніме мені загалом подобається, його образність і еротизм, але от сюжет і персоналії далеко не завжди.
Ніколи не вливався в субкультуру отаку, «анімешників», але і донині поглядаю то те, то се, коли є настрій
останнє, що недавно подивився — Welcome to NHK. Власне, як фільми і серіки, це все для мене на одному рівні, аби тільки зацікавило, затягнуло, подарувало естетичний і емоційний катарсис. Головне не форма, а суть.