No.11546[Reply]
Уяви, аноне, живеш звичним життям, тобі більше 23 років, дім, робота, бірди, мамця, батя. Але одного дня, коли батя дозволив собі повернутися трохи випившим, що буває вельми рідко, переповнена злістю мамця тихо каже тобі – Гарно, що ти не від нього, а то був би теж таким! Для тебе це не те, щоб і велика новина, бо знаєш характер маці і на батю не дуже схожий. Та, зізнання це, викликає неабиякий землетрус у свідомості, ніби з цим знанням потрібно щось робити, а не знаєш що.