/b/ - Базгранина

Весь мир - проект рептилоидов-коммунистов, они вносят смуту и раздор меж людей, смотрят на реакции и питаются негативной энергией, высасывая все соки. Вся ненависть против кого-либо питает этих чешучайтых пидорасов. Эти гавноеды хуесосы пидорасы ебут друг друга в жопы (рептилоид - это когда в жопу ебут) и радуются не нарадуются от нашей злобы и ненависти.

Чтобы избавиться от рептилоидов-коммунистов, их надо только убивать. Убивать хладнокровно. Рептилия не должна жить. Рептилия, которая управляет нашим миром из NGC 816, должна сдохнуть. Почему бы нам не скоординироваться, не перевербовать Маска и не отправиться в NGC 816 захватить центр командования рептилиями? Почему мы сидим и смотрим на спектакль, которые рептилии устраивают? Давно пора взять мир в свои руки, очистить его от рептилий и жить спокойной в мире и покое и процветании.

Предлагаю здесь начать разрабатывать план по уничтожению рептилоидов. Сперва нам необходимы космические корабли для дальних путешествий. Рептилии,бойтесь. Вам конец.

Космические инженеры, помогайте.

Недойоб недойоб всюди де тільки можна.

Я обокрал тебя! Я спёр твою улыбку -
она теперь со мною каждый миг,
я раздербанил с грацией тайник,
твою походку ободрал как липку,
а после стырил в баночке мочу
и в кофе влил случайному хачу.

О, как же он влюблен в меня, родная!
Ты помнишь, как был я? Помножь на сто!
Он мне, как я тебе, совсем никто,
но весело, что, сам того не зная
и локон мне за ушком теребя,
в действительности любит он - тебя.

Ты скажешь – бред! А я скажу – почище!
Post too long. Click here to view the full text.

Меня зовут Олег Верник, а вы ноунеймы с анонимного форума!

На найначі з'явився новий тух — збочений фуррітух

Сере тредами з шок-контентом на тему зоофілії та тому подібної дікухи, а у відповідь на закономірне обурення робить вигляд, що не розуміє причину негативного ставлення до своєї діяльності

Я жирний скуф 186 ріст, вага 116 кг. Ходжу в окулярах. На мене точно нападуть цього літа, підлітки чи гопники. Як мені захиститись від них? Мені страшно…

*****ОГЛЯД НА 21-РІЧНУ ДАР’Ю З ДАЙВИНЧИКА********



Побачивши анкету 21-річної Дар’ї на Дайвинчику, я ні секунди не вагався, аби поставити лайк, хоча і не розраховував на метч від особи з настільки світлим, янгольско цнотливим поглядом. А тому, ще декілька секунд переглянувши її фото, вийшов з додатку та продовжив читати працю Отто Вейнінгера «Стать та характер. Принципове дослідження». Однак не пройшло й години, як Дарина відповіла взаємністю! Близько 4-ох годин безперервного спілкування, хоча й суто в текстовому форматі, ще більше закріпили мене в симпатії до неї, а тому трішки згодом ми вже домовилися про зустріч. Місце для побачення обирала Дарина. Обумовлено було зустрітися біля мінори на Бабиному Яру, оскільки для Дарини це місце мало особливе значення – незважаючи на те, що вона часто вступала в конфлікт на грунті своїх феміністичних поглядів із членами своєї родини, ортодоксальними юдеями, страждання її народу їй були не чужі.

Зустріч. Після стандартного обміну люб'язностями між нами почалася розмова. Треба сказати, що спілкування це виявилося напрочуд легким і невимушеним, ніби ми були знайомі все життя. Я був вражений тією величезною кількістю спільних інтересів, що у нас відкрилася. На мій смак, це прекрасне створення всередині було ще красивішим, ніж зовні. Власне, одна із речей, що нам глибоко припадала до душі, а саме любов до різного роду закинутих будівель, й обумовила наше рішення відвідати недобудову лікарні на території меморіального комплексу.

Але ще більшим сюрпризом було її ставлення до моєї скромної особи. Я не міг знайти будь-якої адекватної причини для того трепету з яким вона вимовляла моє ім'я та того ніжного закоханого погляду, яким вона дивилася на мене.

Поступово, вона явно починала хилити до того, що було б непогано піти до неї додому. Я відчував її гаряче дихання, яке викликало в мене таке бажання. Я бачив вогонь у її очах…

"Всюди має бути порядок" - раптово промайнули в голові слова мого друга Вєталя Онищука.

Тому, я схопив її за обличчя обома руками, так сильно, що після цього мали залишитися синці. Обидва мої великі пальці повільно, але невблаганно вп'ялися в її очі, видавлюючи їх. Коли мої пальці увійшли всередину трохи глибше за пPost too long. Click here to view the full text.

На найначі з'явився новий тух — тух прапоротух.
Аутично сере в своєму трелі якимись рандомними склейками різних прапорів без жодних коментарів та сенсу і при цьому дивується, що окрім нього більше ніхто не відписується. А в якийсь момент він від відчаю почав люто семенити, причому намагався це робити максимально правдоподібно, створюючи видимість реального діалогу, але згодом вигідність недорозвиненої психіки дала про себе знати і просто продовжив постити прапорці далі.

Ану москалыкы пидвалюйте на колибрис и гайда мени цюцюрку смоктаты йобана

В общем, у нас был вхс плеер, ну и были кассеты естественно. Я тогда пиздец любил "ну погоди" и решил пока мамки с батей нет я посмотрю, взял какую-то кассету, включил плеер, а там ебаное порево. Ну я сидел, смотрел, потом выключил нахуй и как-то забыл. Через дня два я вспомнил и у меня встала пипка, мой мозг не родил ничего лучше чем повторить те действия, которые были в порно. У нас была лоджия крч, окно с родительской спальни выходило прямо на балкон, типо ты через окно мог буквально на балкон выйти, ну так вот, к чему я веду. У меня на балконе был шкаф с игрушками и там была игрушка собаки, в мой маленький мозг(размеры не изменились и сейчас) пришла, сука, гениальная идея–сжать лапы собаки так, чтобы они сжали мой хуй. Я сделал это, начал делать те движения, какие увидел и в пореве. Все было хорошо до того времени пока мои маленькие глазенки не повернулись в сторону окна. Я увидел ахуевшее, красное ебало своей матери. Мы смотрели друг другу в глаза секунды три пока она не побежала в мою сторону, но для меня это длилось просто бесконечно. Мать залетела на балкон, начала орать что-то типо "Где ты это увидел? Да у тебя писька отпадет. Отец придет поговорим" и все в этом духе.
Сука, я просто вспоминаю это и мне стыдно, я не знаю сказала она это бате или нет, помнит ли она об этом до сих пор или нет, я просто блять хочу это сам забыть, я не знаю почему мне врезалась эта хуйня в память, блять, я чётко помню этот взгляд, взгляд полный ахуевания.

блять, анон, я как будто батюшке рассказал на исповеди, мне стало намного легче