No.13979[Reply]
ПРИЛІТАЮ Я НА КАМІНО, ДВЕРІ ВІДКРИВАЮ, ДОЩ МЕНІ В ЛИЦЕ, А Я ТІЛЬКИ ПОСМІХАЮСЯ, БО СЬОГОДНІ БУДЕ ЖАР! І ТУТ ВИХОДИТЬ ЦЯ ДОВГОВАЗА ТАУН ВІ І КАЖЕ: "ПРОХОДЬ, МИ ВСЕ ПРИГОТУВАЛИ". А Я ЗАЙШОВ І ОФІГІВ — ТАМ ФАБРИКА КЛОНІВ, ПАЦАНИ ВСІ ОДИН В ОДНОГО, ЯК З ПРИНТЕРА, ОДИН ДО ОДНОГО, СТОЯТЬ ПО СТРОЮ, ПРЯМО В БАНКАХ ЯК КОМПОТ З ВИШНЯМИ, ТІЛЬКИ ЦЕ НЕ КОМПОТ — ЦЕ ХАРДКОР! Я ТАУН ВІ КАЖУ: "ОЦЕ ТАК! ОЦЕ Я РОЗУМІЮ УЛЬТРАХАРДКОР!" І ВСІ КЛОНИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ ДО МЕНЕ ОДНОЧАСНО, НІБИ ХОР, І КРИЧАТЬ: "ЛИШЕ КАМІНО 501! ЛИШЕ ХАРДКОР! КЛОНИ ЖИВУТЬ ЕНЕРГІЄЮ, МОЛОДІСТЮ І Б’ЮТЬ СИСТЕМУ В ПРИБОРДЮР! ЗАПАЛЮЙ НА ГІГАХ, ЛЮБИ СВОЮ КОМПАНІЮ, ПАЦАНІВ І СЦЕНУ! УЛЬТРАХАРДКОР КАМІНО!!!" Я ЗАПАЛИВСЯ, ПОЧАВ З НИМИ СИНХРОННО КРУТИТИ РУКАМИ, КРИЧАТИ, ЩО ДЖЕДАЇ ЛИШЕ ЗА ЧЕСНИЙ МІКС, ЛИШЕ ЗА ВЕРТУШКИ, ЛИШЕ ЗА БОРЩІ В ЛИЦЕ! МИ ЗА П’ЯТЬ ХВИЛИН ПІДНЯЛИ ТАКИЙ ДУХ, ЩО ВСЯ ФАБРИКА ГУЛА, НІБИ ТУРБІНИ НА ЗОРЕЛЬОТІ. А ТАУН ВІ ДИВИТЬСЯ І НЕ РОЗУМІЄ, ЧОМУ Я ЗАМІСТЬ ОГЛЯДУ ОБЛАДНАННЯ КРУЧУ ПІРНАЧ І КРИЧУ «ЗАПАЛ ПО 501! ЛИШЕ ХАРДКОР!
No.13980
МЕНЕ ЗАВОДЯТЬ У АНГАР, ДВЕРІ РОЗ’ЇЖДЖАЮТЬСЯ, І ТАМ — ДЖАНГО ФЕТ. ВЕСЬ У БРОНІ, ДЖЕТПАК СЯЄ, А ПОРУЧ МАЛИЙ БОБА — ЯК МІНІ-ВЕРСІЯ, АЛЕ З ОЧИМА, В ЯКИХ ВЖЕ ГОРИТЬ СВЯТЕ «ТААА! ШААА!». ТАУН ВІ ОФІЦІЙНО: — Ось, Обі-Ван, наш генетичний донор. Я СОБІ ПІД НІС: — Генетичний донатер усього Каміно… ДЖАНГО СПОКІЙНО: — Це приватна розмова. А Я ТАК, НІБИ ЧЕШУ ПОТИЛИЦЮ, І ЗА СПИНОЮ ДІСТАЮ З ПОЯСА МАЛЕНЬКУ «ТАРІЛКУ» АНТЕНУ, СТАВЛЮ НА ПІДЛОГУ — І ВОНА ТАК «ПІ-ПІ-ПІ!» І ПІДНІМАЄСЯ НА 30 СМ. ВХІД У ХРАМ ДЖЕДАЇВ, ГОЛОС МЕЙСА ВІНДУ: — Що там у тебе, Обі-Ване? Я ПІД «КАШЕЛЬ» ВІДПОВІДАЮ: — Тут два… Один з джетпаком, другий з міні-джетпаком у серці. Обидва явно у темі. Боюся, що це може бути початок серйозного замісу. БОБА ПОЗИРАЄ НА МЕНЕ: — Що це в тебе під ногами блимає? Я: — Це… е… переносна сушарка для джедайських плащів. ТАУН ВІ, ЗДАЄТЬСЯ, ВЖЕ НІЧОМУ НЕ ДИВУЄТЬСЯ.
No.13981
ДОЩ ЛЛЄ, ВІТЕР ЖЕНЕ ХВИЛІ ПРЯМО НА ПЛАТФОРМУ. Я ВИХОДЖУ — ДЖАНГО ВЖЕ ЧЕКАЄ. ДЖЕТПАК БЛИЩИТЬ, В РУКАХ БЛАСТЕРИ, А НА ГОЛОВІ ШОЛОМ, ЩО ВІДБИВАЄ МОЄ ЛИЦЕ, ЯК ДЗЕРКАЛО. КАЖУ: — ДЖАНГО! БОРЩІ З ВЕРТУШКИ ПІДУТЬ! А ВІН: — ПЕРЕВІР, ЧИ ЗМОЖЕШ ПЕРЕЖИТИ! І ПІШЛО: ЛІТАЄ, СТРІЛЯЄ, Я ВІДБИВАЮ, І КОЖНИЙ ЛАЗЕРНИЙ ПРОМІНЬ ЛЕТИТЬ В МОРЕ ЗІ ЗВУКОМ «ПШШШШ!». Я РОБЛЮ САЛЬТО, ПІДХОПЛЮЮСЯ, ВЕРТУШКА — ЙОМУ В БОК, А В ЦЕЙ МОМЕНТ ЗІ СТОРОНИ ХВИЛЯ, ЯК ДОМ, І ВОДА ПЕРЕКРИВАЄ ВСЕ ВИДИМО. РАПТОМ — БАМ! — ПОРУЧ ВИБУХ, ВОДЯНІ БРИЗКИ ЗЛІТАЮТЬ ДО НЕБА, І Я БАЧУ, ЯК ОДИН З МОЇХ ЧОБОТІВ ВІДЛІТАЄ, ХОЧ Я ВСЕ ЩЕ НА НОГАХ. КЛОНИ ВИБІГАЮТЬ З АНГАРУ, СТОЯТЬ НА КРАЮ І ОРЮТЬ: — 501! 501! ЛИШЕ КАМІНО! Я СТРИБАЮ НА НЬОГО, ХАПАЮ ЗА ДЖЕТПАК — І МИ РАЗОМ ПРОЛІТАЄМО МЕТРІВ П’ЯТДЕСЯТ, ПОКИ ВІН НЕ РВЕ РЕМІНЬ І НЕ ЛЕТИТЬ У СВІЙ «SLAVE I». БОБА ВЖЕ СИДИТЬ ЗА ШТУРВАЛОМ, НАТИСКАЄ КНОПКИ, І Я ЧУЮ, ЯК ВОНИ ГУДЯТЬ, ЯК РОЯЛЬ ПІД ВОДОЮ. В ОСТАННЮ МИТЬ Я ЧІПЛЮ МАЯЧОК І КРИЧУ: — ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ, ПРИЄМНЕ!
No.13982
«SLAVE I» ВИРИВАЄТЬСЯ З АТМОСФЕРИ, Я ЗА НИМ. МОЄМУ ЗОРЕЛЬОТУ ЗНОСИТЬ ЛІВЕ КРИЛО ХВИЛЕЮ ДОЩУ, ЯКИЙ ПІДНЯВСЯ З КАМІНСЬКОГО МОРЯ, АЛЕ Я ВСЕ ЩЕ НА КУРСІ. ДЖАНГО СКИДАЄ СЕЙСМІЧНИЙ ЗАРЯД — ПОВНА ТИША. І РАПТОМ: ВЖЖЖЖЖЖЖЖЖУУУХХХХ!!! ХВИЛЯ РІЖЕ ПРОСТІР І ВІДРІЗАЄ ВІД АСТЕРОЇДА ЦІЛИЙ ПЛАСТ, У ЯКОМУ ЧОМУСЬ БУЛА КАФЕШКА З ДРОЇДАМИ, І ВОНИ ВСІ ЛЕТЯТЬ У НЕВАГОМОСТІ, ТРИМАЮЧИ ПІЦУ. ОДИН ДРОЇД ВІДКРИВАЄ ЛЮК І КРИЧИТЬ МЕНІ: — ОБІ-ВАНЕ, ТРИМАЙ КАПУЧІНО! І ПІДСОВУЄ МЕНІ ЧАШКУ ПРЯМО ЧЕРЕЗ ІЛЮМІНАТОР. Я ЛЕДЬ ВСТИГАЮ ЗАЧИНИТИ, ЯК ВЖЕ ЛЕТИТЬ ДРУГИЙ ЗАРЯД. ЦЬОГО РАЗУ ХВИЛЯ РОЗНОСИТЬ НА ШМАТКИ П’ЯТЬ МАЛЕНЬКИХ МЕТЕОРИТІВ, І З ОДНОГО ВИЛІТАЄ КОСМІЧНИЙ КАЛЬМАР, БЕРЕ МОЄ КРИЛО І ЛАГОДИТЬ ЙОГО ПРЯМО НА ЛЬОТУ (НАВІЩО — НЕ ЗНАЮ, АЛЕ ДЯКУЮ). Я ЗАХОДЖУ В АСТЕРОЇДНИЙ КАНЬЙОН. ВІД ВИБУХІВ ВІДРИВАЮТЬСЯ КАМЕНІ, ЛЕТЯТЬ ПОВЗ, І РАПТОМ ОДИН ІЗ НИХ РОЗКРИВАЄСЬ ЯК ШКАРЛУПА, А ВСЕРЕДИНІ — МІНІ-КОРАБЕЛЬ З ПЛАКАТОМ «ЛИШЕ ХАРДКОР». ДЖАНГО РІЗКО ГАЛЬМУЄ, Я ПРОЛІТАЮ ПОВЗ НЬОГО І БАЧУ, ЯК БОБА УСМІХАЄТЬСЯ І МАХАЄ МЕНІ ЛОЖКОЮ (ЗВІДКИ ЛОЖКА?!). ВІН ВІДСТРІЛЮЄ ПО МЕНІ ЩЕ ОДИН ЗАРЯД — І ХВИЛЯ ЗНОСИТЬ МІЙ ЗАДНІЙ ІЛЮМІНАТОР. У КАБІНУ ЗАЛІТАЄ ПАПЕРОВИЙ ЛІТАК, НА ЯКОМУ НАПИСАНО «501 БОРЩ». Я КРИЧУ: — ДЖАНГО, ТИ МЕНЕ НЕ ЗЛАМАЄШ! А ВІН: — ЛИШЕ СПРОБУЙ ВСТИГНУТИ! І ВІН РІЗКО ЙДЕ В ГІПЕРПРОСТІР. МОЯ ПАНЕЛЬ ІСКРИТЬ, АЛЕ Я ВСЕ ЩЕ БАЧУ ЙОГО МАЯЧОК — І ЗНАЮ, ЩО ЦЕ ЛИШЕ ПОЧАТОК.