Лайно (також гівно, гімно, кал, фекалії, екскременти) — відходи життєдіяльності людини чи тварини. Також лайно — це еталон усього огидного, нікчемного й мерзенного, тому цим словом дуже зручно користуватись для опису абсолютного всього, що викликає незадоволення чи огиду. А взагалі, кал — дуже цікава штука, Митець влучно це підмітив.
У реальному житті
Те саме "лайно художника". Сміх сміхом, а воно коштує дорожче, ніж твої органи, безосе.
Про властивості лайна та процес дефекації (себто висирання) ліпше почитайте у Вікіпедії, формальний вікіпедійний стиль у цьому випадку є вельми кумедним. У людей на рівні рефлексів вбудована відраза до лайна - бо природній відбір довів, що ті первісні люди, хто любив лайно або порсався в ньому - довго не жили і потомства не залишали. У деяких мавп або ссавців немає відрази до лайна і вони його навіть їдять, але коли їм не вистачає якихось смаколиків або голодуха.
Як уже згадувалось раніше, лайно символізує все бридке, паскудне й нікчемне. Чому? Бо кал не має жодної цінності[1] і є ледь не квінтесенцією всіх цих негативних якостей. Телефон уже погано працює, хоч його купили лишень місяць тому — отже, телефон лайно. Книга занудна, текст кострубатий і недолугий, а написав її графоман? Е, гівно якесь, а не книга. Хтось із приятелів викрив твою таємницю? Та це лайно, а не людина! І такі аналогії можна продовжувати й продовжувати.
Полюбляють у мовленні звертатись і до теми копрофагії, себто поїдання лайна. Так можуть гівноїдами називати, наприклад, поціновувачів чогось вельми неякісного й паскудного. Скажімо, поціновувачів кацапського репу. Або глядачів Шарія, як приклад.
Що цікаво, деякі митці теж полюблять звертатись до тематики калу та копрофілії. Так, свого часу продавалось справжнісіньке лайно художника і епічного троля П'єро Мандзоні, причому в консервних банках. Концептуалізм такий концептуалізм.
Лайно широко використовується в якості художнього засобу у мистецтві. Особливих рис воно набуло у російській скульптурі
Post too long. Click here to view the full text.